| беске́ття – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | беске́ття | беске́ття |
| родовий | беске́ття | беске́ть |
| давальний | беске́ттю | беске́ттям |
| знахідний | беске́ття | беске́ття |
| орудний | беске́ттям | беске́ттями |
| місцевий | на/у беске́тті, беске́ттю | на/у беске́ттях |
| кличний | беске́ття* | беске́ття* |
| [рідко] |