| би́льце – іменник середнього роду | ||
| (невисока огорожа по краях сходів; поручні) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | би́льце | би́льця |
| родовий | би́льця | би́лець |
| давальний | би́льцю | би́льцям |
| знахідний | би́льце | би́льця |
| орудний | би́льцем | би́льцями |
| місцевий | на/у би́льці, би́льцю | на/у би́льцях |
| кличний | би́льце* | би́льця* |
| [частіше вживається у множині] |