| бунчуко́вий1 – прикметник | ||||
| (прикм. від бунчу”к) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | бунчуко́вий | бунчуко́ва | бунчуко́ве | бунчуко́ві |
| родовий | бунчуко́вого | бунчуко́вої | бунчуко́вого | бунчуко́вих |
| давальний | бунчуко́вому | бунчуко́вій | бунчуко́вому | бунчуко́вим |
| знахідний | бунчуко́вий, бунчуко́вого | бунчуко́ву | бунчуко́ве | бунчуко́ві, бунчуко́вих |
| орудний | бунчуко́вим | бунчуко́вою | бунчуко́вим | бунчуко́вими |
| місцевий | на/у бунчуко́вому, бунчуко́вім | на/у бунчуко́вій | на/у бунчуко́вому, бунчуко́вім | на/у бунчуко́вих |