| висо́туватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | висо́туватися, висо́туватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | висо́туймося, висо́туймось | |
| 2 особа | висо́туйся, висо́туйсь | висо́туйтеся, висо́туйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | висо́туватимуся, висо́туватимусь | висо́туватимемося, висо́туватимемось, висо́туватимемся |
| 2 особа | висо́туватимешся | висо́туватиметеся, висо́туватиметесь |
| 3 особа | висо́туватиметься | висо́туватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | висо́туюся, висо́туюсь | висо́туємося, висо́туємось, висо́туємся |
| 2 особа | висо́туєшся | висо́туєтеся, висо́туєтесь |
| 3 особа | висо́тується | висо́туються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| висо́туючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | висо́тувався, висо́тувавсь | висо́тувалися, висо́тувались |
| жін. р. | висо́тувалася, висо́тувалась | |
| сер. р. | висо́тувалося, висо́тувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| висо́тувавшись | ||