| височи́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | височи́нний | височи́нна | височи́нне | височи́нні |
| родовий | височи́нного | височи́нної | височи́нного | височи́нних |
| давальний | височи́нному | височи́нній | височи́нному | височи́нним |
| знахідний | височи́нний, височи́нного | височи́нну | височи́нне | височи́нні, височи́нних |
| орудний | височи́нним | височи́нною | височи́нним | височи́нними |
| місцевий | на/у височи́нному, височи́ннім | на/у височи́нній | на/у височи́нному, височи́ннім | на/у височи́нних |