| висо́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | висо́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | висо́чуватиме | висо́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | висо́чує | висо́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| висо́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | висо́чував | висо́чували |
| жін. р. | висо́чувала | |
| сер. р. | висо́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| висо́чувавши | ||