| вису́джувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | вису́джувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вису́джуймо | |
| 2 особа | вису́джуй | вису́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вису́джуватиму | вису́джуватимемо, вису́джуватимем |
| 2 особа | вису́джуватимеш | вису́джуватимете |
| 3 особа | вису́джуватиме | вису́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вису́джую | вису́джуємо, вису́джуєм |
| 2 особа | вису́джуєш | вису́джуєте |
| 3 особа | вису́джує | вису́джують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| вису́джуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | вису́джував | вису́джували |
| жін. р. | вису́джувала | |
| сер. р. | вису́джувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| вису́джувавши | ||
| [розм.] | ||