| витвере́зливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | витвере́зливий | витвере́злива | витвере́зливе | витвере́зливі |
| родовий | витвере́зливого | витвере́зливої | витвере́зливого | витвере́зливих |
| давальний | витвере́зливому | витвере́зливій | витвере́зливому | витвере́зливим |
| знахідний | витвере́зливий, витвере́зливого | витвере́зливу | витвере́зливе | витвере́зливі, витвере́зливих |
| орудний | витвере́зливим | витвере́зливою | витвере́зливим | витвере́зливими |
| місцевий | на/у витвере́зливому, витвере́зливім | на/у витвере́зливій | на/у витвере́зливому, витвере́зливім | на/у витвере́зливих |