| ви́толочити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | ви́толочити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ви́толочмо | |
| 2 особа | ви́толоч | ви́толочте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ви́толочу | ви́толочимо, ви́толочим |
| 2 особа | ви́толочиш | ви́толочите |
| 3 особа | ви́толочить | ви́толочать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ви́толочив | ви́толочили |
| жін.р. | ви́толочила | |
| сер.р. | ви́толочило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ви́толочений | ||
| Безособова форма | ||
| ви́толочено | ||
| Дієприслівник | ||
| ви́толочивши | ||