| відле́жати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відле́жати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відле́жмо | |
| 2 особа | відле́ж | відле́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відле́жу | відле́жимо, відле́жим |
| 2 особа | відле́жиш | відле́жите |
| 3 особа | відле́жить | відле́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відле́жав | відле́жали |
| жін.р. | відле́жала | |
| сер.р. | відле́жало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відле́жаний | ||
| Безособова форма | ||
| відле́жано | ||
| Дієприслівник | ||
| відле́жавши | ||