| глузува́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | глузува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | глузу́ймо | |
| 2 особа | глузу́й | глузу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | глузува́тиму | глузува́тимемо, глузува́тимем |
| 2 особа | глузува́тимеш | глузува́тимете |
| 3 особа | глузува́тиме | глузува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | глузу́ю | глузу́ємо, глузу́єм |
| 2 особа | глузу́єш | глузу́єте |
| 3 особа | глузу́є | глузу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| глузу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | глузува́в | глузува́ли |
| жін. р. | глузува́ла | |
| сер. р. | глузува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| глузува́вши | ||