дові́рчий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | дові́рчий | дові́рча | дові́рче | дові́рчі |
родовий | дові́рчого | дові́рчої | дові́рчого | дові́рчих |
давальний | дові́рчому | дові́рчій | дові́рчому | дові́рчим |
знахідний | дові́рчий | дові́рчу | дові́рче | дові́рчі |
орудний | дові́рчим | дові́рчою | дові́рчим | дові́рчими |
місцевий | на/у дові́рчому, дові́рчім | на/у дові́рчій | на/у дові́рчому, дові́рчім | на/у дові́рчих |