| забаламу́тити – дієслово доконаного виду | ||
| (збити з доброго шляху; одурманити) | ||
| Інфінітив | забаламу́тити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | забаламу́тьмо | |
| 2 особа | забаламу́ть | забаламу́тьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | забаламу́чу | забаламу́тимо, забаламу́тим |
| 2 особа | забаламу́тиш | забаламу́тите |
| 3 особа | забаламу́тить | забаламу́тять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | забаламу́тив | забаламу́тили |
| жін.р. | забаламу́тила | |
| сер.р. | забаламу́тило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| забаламу́чений | ||
| Безособова форма | ||
| забаламу́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| забаламу́тивши | ||