| зостано́влювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | зостано́влювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зостано́влюймо | |
| 2 особа | зостано́влюй | зостано́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зостано́влюватиму | зостано́влюватимемо, зостано́влюватимем |
| 2 особа | зостано́влюватимеш | зостано́влюватимете |
| 3 особа | зостано́влюватиме | зостано́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зостано́влюю | зостано́влюємо, зостано́влюєм |
| 2 особа | зостано́влюєш | зостано́влюєте |
| 3 особа | зостано́влює | зостано́влюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| зостано́влюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | зостано́влював | зостано́влювали |
| жін. р. | зостано́влювала | |
| сер. р. | зостано́влювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| зостано́влюваний | ||
| Безособова форма | ||
| зостано́влювано | ||
| Дієприслівник | ||
| зостано́влювавши | ||