клеюва́тий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | клеюва́тий | клеюва́та | клеюва́те | клеюва́ті |
родовий | клеюва́того | клеюва́тої | клеюва́того | клеюва́тих |
давальний | клеюва́тому | клеюва́тій | клеюва́тому | клеюва́тим |
знахідний | клеюва́тий | клеюва́ту | клеюва́те | клеюва́ті |
орудний | клеюва́тим | клеюва́тою | клеюва́тим | клеюва́тими |
місцевий | на/у клеюва́тому, клеюва́тім | на/у клеюва́тій | на/у клеюва́тому, клеюва́тім | на/у клеюва́тих |