| кондови́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кондови́й | кондова́ | кондове́ | кондові́ |
| родовий | кондово́го | кондово́ї | кондово́го | кондови́х |
| давальний | кондово́му | кондові́й | кондово́му | кондови́м |
| знахідний | кондови́й, кондово́го | кондову́ | кондове́ | кондові́, кондови́х |
| орудний | кондови́м | кондово́ю | кондови́м | кондови́ми |
| місцевий | на/у кондово́му, кондові́м | на/у кондові́й | на/у кондово́му, кондові́м | на/у кондови́х |
| [рідко] | ||||