коно́вицький – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | коно́вицький | коно́вицька | коно́вицьке | коно́вицькі |
родовий | коно́вицького | коно́вицької | коно́вицького | коно́вицьких |
давальний | коно́вицькому | коно́вицькій | коно́вицькому | коно́вицьким |
знахідний | коно́вицький, коно́вицького | коно́вицьку | коно́вицьке | коно́вицькі, коно́вицьких |
орудний | коно́вицьким | коно́вицькою | коно́вицьким | коно́вицькими |
місцевий | на/у коно́вицькому, коно́вицькім | на/у коно́вицькій | на/у коно́вицькому, коно́вицькім | на/у коно́вицьких |