конотаці́йний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | конотаці́йний | конотаці́йна | конотаці́йне | конотаці́йні |
родовий | конотаці́йного | конотаці́йної | конотаці́йного | конотаці́йних |
давальний | конотаці́йному | конотаці́йній | конотаці́йному | конотаці́йним |
знахідний | конотаці́йний | конотаці́йну | конотаці́йне | конотаці́йні |
орудний | конотаці́йним | конотаці́йною | конотаці́йним | конотаці́йними |
місцевий | на/у конотаці́йному, конотаці́йнім | на/у конотаці́йній | на/у конотаці́йному, конотаці́йнім | на/у конотаці́йних |