| констатува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | констатува́тися, констатува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | констатува́тиметься | констатува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | констату́ється | констату́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| констату́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | констатува́вся, констатува́всь | констатува́лися, констатува́лись |
| жін. р. | констатува́лася, констатува́лась | |
| сер. р. | констатува́лося, констатува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| констатува́вшись | ||