| кугутува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кугутува́тий | кугутува́та | кугутува́те | кугутува́ті |
| родовий | кугутува́того | кугутува́тої | кугутува́того | кугутува́тих |
| давальний | кугутува́тому | кугутува́тій | кугутува́тому | кугутува́тим |
| знахідний | кугутува́тий, кугутува́того | кугутува́ту | кугутува́те | кугутува́ті, кугутува́тих |
| орудний | кугутува́тим | кугутува́тою | кугутува́тим | кугутува́тими |
| місцевий | на/у кугутува́тому, кугутува́тім | на/у кугутува́тій | на/у кугутува́тому, кугутува́тім | на/у кугутува́тих |
| [вульг., зневажл.] | ||||