куко́вицький – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | куко́вицький | куко́вицька | куко́вицьке | куко́вицькі |
родовий | куко́вицького | куко́вицької | куко́вицького | куко́вицьких |
давальний | куко́вицькому | куко́вицькій | куко́вицькому | куко́вицьким |
знахідний | куко́вицький, куко́вицького | куко́вицьку | куко́вицьке | куко́вицькі, куко́вицьких |
орудний | куко́вицьким | куко́вицькою | куко́вицьким | куко́вицькими |
місцевий | на/у куко́вицькому, куко́вицькім | на/у куко́вицькій | на/у куко́вицькому, куко́вицькім | на/у куко́вицьких |