| | |
| лютува́тися1 – дієслово недоконаного виду |
| | |
| (виявляти хижацтво, кровожерність, злість; виявлятися з надзвичайною силою – про мороз, негоду тощо) |
| | |
| | |
| Інфінітив | лютува́тися, лютува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | люту́ймося, люту́ймось |
| 2 особа | люту́йся, люту́йсь | люту́йтеся, люту́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лютува́тимуся, лютува́тимусь | лютува́тимемося, лютува́тимемось, лютува́тимемся |
| 2 особа | лютува́тимешся | лютува́тиметеся, лютува́тиметесь |
| 3 особа | лютува́тиметься | лютува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | люту́юся, люту́юсь | люту́ємося, люту́ємось, люту́ємся |
| 2 особа | люту́єшся | люту́єтеся, люту́єтесь |
| 3 особа | люту́ється | люту́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| люту́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лютува́вся, лютува́всь | лютува́лися, лютува́лись |
| жін. р. | лютува́лася, лютува́лась |
| сер. р. | лютува́лося, лютува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| лютува́вшись |
