| наряди́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (одягнути) | ||
| Інфінітив | наряди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наряді́мо, наряді́м | |
| 2 особа | наряди́ | наряді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наряджу́ | наря́димо, наря́дим |
| 2 особа | наря́диш | наря́дите |
| 3 особа | наря́дить | наря́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наряди́в | наряди́ли |
| жін.р. | наряди́ла | |
| сер.р. | наряди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| наря́джений | ||
| Безособова форма | ||
| наря́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| наряди́вши | ||