| нацу́пити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | нацу́пити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нацу́пмо | |
| 2 особа | нацу́п | нацу́пте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нацу́плю | нацу́пимо, нацу́пим |
| 2 особа | нацу́пиш | нацу́пите |
| 3 особа | нацу́пить | нацу́плять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нацу́пив | нацу́пили |
| жін.р. | нацу́пила | |
| сер.р. | нацу́пило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| нацу́плений | ||
| Безособова форма | ||
| нацу́плено | ||
| Дієприслівник | ||
| нацу́пивши | ||