| нащебета́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | нащебета́тися, нащебета́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нащебечі́мося, нащебечі́мось, нащебечі́мся | |
| 2 особа | нащебечи́ся, нащебечи́сь | нащебечі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нащебечу́ся, нащебечу́сь | нащебе́чемося, нащебе́чемось, нащебе́чемся |
| 2 особа | нащебе́чешся | нащебе́четеся, нащебе́четесь |
| 3 особа | нащебе́четься | нащебе́чуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нащебета́вся, нащебета́всь | нащебета́лися, нащебета́лись |
| жін.р. | нащебета́лася, нащебета́лась | |
| сер.р. | нащебета́лося, нащебета́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нащебета́вшись | ||