| небеззапере́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | небеззапере́чний | небеззапере́чна | небеззапере́чне | небеззапере́чні |
| родовий | небеззапере́чного | небеззапере́чної | небеззапере́чного | небеззапере́чних |
| давальний | небеззапере́чному | небеззапере́чній | небеззапере́чному | небеззапере́чним |
| знахідний | небеззапере́чний, небеззапере́чного | небеззапере́чну | небеззапере́чне | небеззапере́чні, небеззапере́чних |
| орудний | небеззапере́чним | небеззапере́чною | небеззапере́чним | небеззапере́чними |
| місцевий | на/у небеззапере́чному, небеззапере́чнім | на/у небеззапере́чній | на/у небеззапере́чному, небеззапере́чнім | на/у небеззапере́чних |