небезтала́нний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | небезтала́нний | небезтала́нна | небезтала́нне | небезтала́нні |
родовий | небезтала́нного | небезтала́нної | небезтала́нного | небезтала́нних |
давальний | небезтала́нному | небезтала́нній | небезтала́нному | небезтала́нним |
знахідний | небезтала́нний, небезтала́нного | небезтала́нну | небезтала́нне | небезтала́нні, небезтала́нних |
орудний | небезтала́нним | небезтала́нною | небезтала́нним | небезтала́нними |
місцевий | на/у небезтала́нному, небезтала́ннім | на/у небезтала́нній | на/у небезтала́нному, небезтала́ннім | на/у небезтала́нних |