невідшкодо́вний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | невідшкодо́вний | невідшкодо́вна | невідшкодо́вне | невідшкодо́вні |
родовий | невідшкодо́вного | невідшкодо́вної | невідшкодо́вного | невідшкодо́вних |
давальний | невідшкодо́вному | невідшкодо́вній | невідшкодо́вному | невідшкодо́вним |
знахідний | невідшкодо́вний | невідшкодо́вну | невідшкодо́вне | невідшкодо́вні |
орудний | невідшкодо́вним | невідшкодо́вною | невідшкодо́вним | невідшкодо́вними |
місцевий | на/у невідшкодо́вному, невідшкодо́внім | на/у невідшкодо́вній | на/у невідшкодо́вному, невідшкодо́внім | на/у невідшкодо́вних |