| неповночле́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | неповночле́нний | неповночле́нна | неповночле́нне | неповночле́нні |
| родовий | неповночле́нного | неповночле́нної | неповночле́нного | неповночле́нних |
| давальний | неповночле́нному | неповночле́нній | неповночле́нному | неповночле́нним |
| знахідний | неповночле́нний | неповночле́нну | неповночле́нне | неповночле́нні |
| орудний | неповночле́нним | неповночле́нною | неповночле́нним | неповночле́нними |
| місцевий | на/у неповночле́нному, неповночле́ннім | на/у неповночле́нній | на/у неповночле́нному, неповночле́ннім | на/у неповночле́нних |