| обчо́вгувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | обчо́вгувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обчо́вгуймо | |
| 2 особа | обчо́вгуй | обчо́вгуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обчо́вгуватиму | обчо́вгуватимемо, обчо́вгуватимем |
| 2 особа | обчо́вгуватимеш | обчо́вгуватимете |
| 3 особа | обчо́вгуватиме | обчо́вгуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обчо́вгую | обчо́вгуємо, обчо́вгуєм |
| 2 особа | обчо́вгуєш | обчо́вгуєте |
| 3 особа | обчо́вгує | обчо́вгують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| обчо́вгуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | обчо́вгував | обчо́вгували |
| жін. р. | обчо́вгувала | |
| сер. р. | обчо́вгувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обчо́вгуваний | ||
| Безособова форма | ||
| обчо́вгувано | ||
| Дієприслівник | ||
| обчо́вгувавши | ||