| опертя́1 – іменник середнього роду | ||
| (опора) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | опертя́ | опертя́ |
| родовий | опертя́ | оперті́в |
| давальний | опертю́ | опертя́м |
| знахідний | опертя́ | опертя́ |
| орудний | опертя́м | опертя́ми |
| місцевий | на/в оперті́, опертю́ | на/в опертя́х |
| кличний | опертя́* | опертя́* |
| [розм.] |