| ото́чуючий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ото́чуючий | ото́чуюча | ото́чуюче | ото́чуючі |
| родовий | ото́чуючого | ото́чуючої | ото́чуючого | ото́чуючих |
| давальний | ото́чуючому | ото́чуючій | ото́чуючому | ото́чуючим |
| знахідний | ото́чуючий, ото́чуючого | ото́чуючу | ото́чуюче | ото́чуючі, ото́чуючих |
| орудний | ото́чуючим | ото́чуючою | ото́чуючим | ото́чуючими |
| місцевий | на/в ото́чуючому, ото́чуючім | на/в ото́чуючій | на/в ото́чуючому, ото́чуючім | на/в ото́чуючих |
| [рідко] | ||||