| понатяга́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (натягнути; одягнути – про багатьох) | ||
| Інфінітив | понатяга́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | понатяга́ймо | |
| 2 особа | понатяга́й | понатяга́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | понатяга́ю | понатяга́ємо, понатяга́єм |
| 2 особа | понатяга́єш | понатяга́єте |
| 3 особа | понатяга́є | понатяга́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | понатяга́в | понатяга́ли |
| жін.р. | понатяга́ла | |
| сер.р. | понатяга́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| понатяга́вши | ||