порубцьо́ваний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | порубцьо́ваний | порубцьо́вана | порубцьо́ване | порубцьо́вані |
родовий | порубцьо́ваного | порубцьо́ваної | порубцьо́ваного | порубцьо́ваних |
давальний | порубцьо́ваному | порубцьо́ваній | порубцьо́ваному | порубцьо́ваним |
знахідний | порубцьо́ваний, порубцьо́ваного | порубцьо́вану | порубцьо́ване | порубцьо́вані, порубцьо́ваних |
орудний | порубцьо́ваним | порубцьо́ваною | порубцьо́ваним | порубцьо́ваними |
місцевий | на/у порубцьо́ваному, порубцьо́ванім | на/у порубцьо́ваній | на/у порубцьо́ваному, порубцьо́ванім | на/у порубцьо́ваних |