| прогніви́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | прогніви́тися, прогніви́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прогніві́мося, прогніві́мось, прогніві́мся | |
| 2 особа | прогніви́ся, прогніви́сь | прогніві́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прогнівлю́ся, прогнівлю́сь | прогнівимо́ся, прогніви́мось, прогніви́мся |
| 2 особа | прогніви́шся | прогнівите́ся, прогнівите́сь |
| 3 особа | прогніви́ться | прогнівля́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прогніви́вся, прогніви́всь | прогніви́лися, прогніви́лись |
| жін.р. | прогніви́лася, прогніви́лась | |
| сер.р. | прогніви́лося, прогніви́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| прогніви́вшись | ||