| прогуто́рити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | прогуто́рити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прогуто́рмо | |
| 2 особа | прогуто́р | прогуто́рте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прогуто́рю | прогуто́римо, прогуто́рим |
| 2 особа | прогуто́риш | прогуто́рите |
| 3 особа | прогуто́рить | прогуто́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прогуто́рив | прогуто́рили |
| жін.р. | прогуто́рила | |
| сер.р. | прогуто́рило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| прогуто́ривши | ||