проколупа́тися – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | проколупа́тися, проколупа́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | проколупа́ймося, проколупа́ймось | |
2 особа | проколупа́йся, проколупа́йсь | проколупа́йтеся, проколупа́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | проколупа́тимуся, проколупа́тимусь | проколупа́тимемося, проколупа́тимемось, проколупа́тимемся |
2 особа | проколупа́тимешся | проколупа́тиметеся, проколупа́тиметесь |
3 особа | проколупа́тиметься | проколупа́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | проколупа́юся, проколупа́юсь | проколупа́ємося, проколупа́ємось, проколупа́ємся |
2 особа | проколупа́єшся | проколупа́єтеся, проколупа́єтесь |
3 особа | проколупа́ється | проколупа́ються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
проколупа́ючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | проколупа́вся, проколупа́всь | проколупа́лися, проколупа́лись |
жін. р. | проколупа́лася, проколупа́лась | |
сер. р. | проколупа́лося, проколупа́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
проколупа́вшись |