| пролаві́рувати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | пролаві́рувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пролаві́руймо | |
| 2 особа | пролаві́руй | пролаві́руйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | пролаві́рую | пролаві́руємо, пролаві́руєм |
| 2 особа | пролаві́руєш | пролаві́руєте |
| 3 особа | пролаві́рує | пролаві́рують |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | пролаві́рував | пролаві́рували |
| жін.р. | пролаві́рувала | |
| сер.р. | пролаві́рувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| пролаві́рувавши | ||