| проле́жати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | проле́жати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проле́жмо | |
| 2 особа | проле́ж | проле́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проле́жу | проле́жимо, проле́жим |
| 2 особа | проле́жиш | проле́жите |
| 3 особа | проле́жить | проле́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | проле́жав | проле́жали |
| жін.р. | проле́жала | |
| сер.р. | проле́жало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| проле́жаний | ||
| Безособова форма | ||
| проле́жано | ||
| Дієприслівник | ||
| проле́жавши | ||