| проложи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (прокласти) | ||
| Інфінітив | проложи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проложі́мо, проложі́м | |
| 2 особа | проложи́ | проложі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проложу́ | проло́жимо, проло́жим |
| 2 особа | проло́жиш | проло́жите |
| 3 особа | проло́жить | проло́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | проложи́в | проложи́ли |
| жін.р. | проложи́ла | |
| сер.р. | проложи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| проложи́вши | ||