| пролютува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | пролютува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пролюту́ймо | |
| 2 особа | пролюту́й | пролюту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | пролюту́ю | пролюту́ємо, пролюту́єм |
| 2 особа | пролюту́єш | пролюту́єте |
| 3 особа | пролюту́є | пролюту́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | пролютува́в | пролютува́ли |
| жін.р. | пролютува́ла | |
| сер.р. | пролютува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| пролютува́вши | ||