роззи́чити – дієслово доконаного виду | ||
Інфінітив | роззи́чити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | роззи́чмо | |
2 особа | роззи́ч | роззи́чте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | роззи́чу | роззи́чимо, роззи́чим |
2 особа | роззи́чиш | роззи́чите |
3 особа | роззи́чить | роззи́чать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | роззи́чив | роззи́чили |
жін.р. | роззи́чила | |
сер.р. | роззи́чило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
роззи́чений | ||
Безособова форма | ||
роззи́чено | ||
Дієприслівник | ||
роззи́чивши |