| розмори́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розмори́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розморі́мо, розморі́м | |
| 2 особа | розмори́ | розморі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розморю́ | розмо́римо, розмо́рим |
| 2 особа | розмо́риш | розмо́рите |
| 3 особа | розмо́рить | розмо́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розмори́в | розмори́ли |
| жін.р. | розмори́ла | |
| сер.р. | розмори́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розмо́рений | ||
| Безособова форма | ||
| розмо́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| розмори́вши | ||