| розпа́ритися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розпа́ритися, розпа́ритись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розпа́рмося, розпа́рмось | |
| 2 особа | розпа́рся | розпа́ртеся, розпа́ртесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпа́рюся, розпа́рюсь | розпа́римося, розпа́римось, розпа́римся |
| 2 особа | розпа́ришся | розпа́ритеся, розпа́ритесь |
| 3 особа | розпа́риться | розпа́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпа́рився, розпа́ривсь | розпа́рилися, розпа́рились |
| жін.р. | розпа́рилася, розпа́рилась | |
| сер.р. | розпа́рилося, розпа́рилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розпа́рившись | ||