| розплоди́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розплоди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розплоді́мо, розплоді́м | |
| 2 особа | розплоди́ | розплоді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розплоджу́ | розпло́димо, розпло́дим |
| 2 особа | розпло́диш | розпло́дите |
| 3 особа | розпло́дить | розпло́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розплоди́в | розплоди́ли |
| жін.р. | розплоди́ла | |
| сер.р. | розплоди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розпло́джений | ||
| Безособова форма | ||
| розпло́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| розплоди́вши | ||