| розпороши́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розпороши́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розпороші́мо, розпороші́м | |
| 2 особа | розпороши́ | розпороші́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпорошу́ | розпоро́шимо, розпоро́шим |
| 2 особа | розпоро́шиш | розпоро́шите |
| 3 особа | розпоро́шить | розпоро́шать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпороши́в | розпороши́ли |
| жін.р. | розпороши́ла | |
| сер.р. | розпороши́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розпоро́шений | ||
| Безособова форма | ||
| розпоро́шено | ||
| Дієприслівник | ||
| розпороши́вши | ||