| розпречуде́сний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розпречуде́сний | розпречуде́сна | розпречуде́сне | розпречуде́сні |
| родовий | розпречуде́сного | розпречуде́сної | розпречуде́сного | розпречуде́сних |
| давальний | розпречуде́сному | розпречуде́сній | розпречуде́сному | розпречуде́сним |
| знахідний | розпречуде́сний, розпречуде́сного | розпречуде́сну | розпречуде́сне | розпречуде́сні, розпречуде́сних |
| орудний | розпречуде́сним | розпречуде́сною | розпречуде́сним | розпречуде́сними |
| місцевий | на/у розпречуде́сному, розпречуде́снім | на/у розпречуде́сній | на/у розпречуде́сному, розпречуде́снім | на/у розпречуде́сних |
| [рідко] | ||||