| розпропагува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розпропагува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розпропагу́ймо | |
| 2 особа | розпропагу́й | розпропагу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпропагу́ю | розпропагу́ємо, розпропагу́єм |
| 2 особа | розпропагу́єш | розпропагу́єте |
| 3 особа | розпропагу́є | розпропагу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпропагува́в | розпропагува́ли |
| жін.р. | розпропагува́ла | |
| сер.р. | розпропагува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розпропаго́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| розпропаго́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| розпропагува́вши | ||