| розп’я́ття – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | розп’я́ття | розп’я́ття |
| родовий | розп’я́ття | розп’я́ть |
| давальний | розп’я́ттю | розп’я́ттям |
| знахідний | розп’я́ття | розп’я́ття |
| орудний | розп’я́ттям | розп’я́ттями |
| місцевий | на/у розп’я́тті, розп’я́ттю | на/у розп’я́ттях |
| кличний | розп’я́ття* | розп’я́ття* |