| роз’я́рюватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | роз’я́рюватися, роз’я́рюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | роз’я́рюймося, роз’я́рюймось | |
| 2 особа | роз’я́рюйся, роз’я́рюйсь | роз’я́рюйтеся, роз’я́рюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | роз’я́рюватимуся, роз’я́рюватимусь | роз’я́рюватимемося, роз’я́рюватимемось, роз’я́рюватимемся |
| 2 особа | роз’я́рюватимешся | роз’я́рюватиметеся, роз’я́рюватиметесь |
| 3 особа | роз’я́рюватиметься | роз’я́рюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | роз’я́рююся, роз’я́рююсь | роз’я́рюємося, роз’я́рюємось, роз’я́рюємся |
| 2 особа | роз’я́рюєшся | роз’я́рюєтеся, роз’я́рюєтесь |
| 3 особа | роз’я́рюється | роз’я́рюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| роз’я́рюючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | роз’я́рювався, роз’я́рювавсь | роз’я́рювалися, роз’я́рювались |
| жін. р. | роз’я́рювалася, роз’я́рювалась | |
| сер. р. | роз’я́рювалося, роз’я́рювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| роз’я́рювавшись | ||